27.09.2021

Видобуток природного газу з початку року – 14 455 636 тис. м3

Середньозважена ціна на природний газ (ресурс вересня) – 17 072 UAH/тис. м3 без ПДВ (100% передоплати)

TTF – 68.26 EUR/MWh ($847) (+0.8%)

NCG – 68.11 EUR/MWh ($845) (+0.7%)

GPL – 68.43 EUR/MWh ($849) (+0.7%)

CEGH – 69.74 EUR/MWh ($866) (+1.3%)

УРП мають стати історією успіху для залучення міжнародних корпорацій

Україна до 2030 року планує повністю забезпечити себе власним газом, тому нарощення власного видобутку стає пріоритетом державної енергетичної політики. Розвідані запаси поступово вичерпуються, тому необхідно освоювати нові родовища та залучати до цих проєктів інвесторів за допомогою Угод про розподіл продукції (УРП), як це роблять по всьому світу.

Про те, як відбувається партнерство держави та інвесторів у цьому напрямку Oilpoint розповів Артем Петренко, виконавчий директор Асоціації газовидобувних компаній України.

— Для початку визначимося, що таке угода про розподіл продукції (УРП) та чому її підписання так важливе для енергонезалежності України?

— В Україні є два механізми отримання у користування нових нафтогазових ділянок. Перший – участь в електронних нафтогазових аукціонах для отримання спецдозволу на користування надрами. Торги відбуваються на платформі ProZorro.Продажі з єдиними правилами і рівними умовами для всіх учасників. Переможцем стає той, хто запропонує найвищу ціну за лот.

Інший шлях для інвестора – конкурси УРП, на які виставляються масштабні за розмірами площі, розробка яких потребує значних капітальних інвестицій та застосування новітніх технологій. Якщо на аукціоні спецдозвіл видається на 20 років, то згідно конкурсу – на строк до 50 років. Враховуючи високий ризик інвестора для ділянок УРП встановлюється особливий режим оподаткування. Ще одна відмінність аукціону від конкурсу полягає в тому, що при УРП інвестор має право розпоряджатися не усією видобутою продукцією, а лише частиною за вирахуванням частки, яку він передає державі.

І, звичайно ж, вибір переможців на конкурсі є значно складнішим. Запропонувати лише одну ціну за площу для таких проєктів замало. Інвестор, подаючи заявку на участь у конкурсі, пропонує програму робіт, обсяг інвестицій, кількість пробурених свердловин та розмір видобутої продукції, яка буде передаватися державі. І так виходить, що при аналізі усіх цих пропозицій, країна вибирає собі найкращого партнера, який розроблятиме нафтогазову ділянку.

Враховуючи виснаженість українських родовищ і природне падіння обсягів видобування газу, переконаний, що саме успішна реалізація проєктів УРП – це реальний шанс для України, щоб змінити негативний тренд та збільшити газовидобуток. Крім того, Україна кілька разів за всю свою історію намагалася залучити міжнародних інвесторів у проєкти УРП, але жодної успішної історії у нас, на превеликий жаль, немає. Я вважаю, що саме ці підписані 8 угод можуть стати історією успіху. І це, в свою чергу, стане хорошим сигналом для міжнародних гравців приходити й інвестувати в українські надра.

— На сьогодні Україна підписала 8 угод, однак до реалізації більшості ділянок ще далеко. Лише «Укргазвидобування» готова розпочати видобуток в 2022 році, інші інвестори поки займаються процесом документації та вивченням площ. В чому проблеми з експлуатацією надр, отриманих за УРП?

— Всі угоди різні, але у всіх є чіткий перелік умов, які мають бути виконані як інвестором, так і державою. Як мені відомо, більшість компаній вже зробили багато роботи по своїх проєктах: оформили постійне представництво, відкрили рахунки в банку, купили геологічну інформацію та здійснюють її аналіз тощо. Один із інвесторів вже навіть розпочав розвідувальні роботи на ділянці.

Але надзвичайно важливо, щоб держава продовжувала залучатися в проєкти УРП. Підписати угоди – це лише початок довгого шляху. На сьогодні досі неврегульованими залишається ще цілий ряд законодавчих питань. Йдеться, зокрема, про удосконалення звітності та адміністрування за проєктами УРП, модернізацію Закону України «Про угоди про розподіл продукції», а також податкове, банківське та валютне законодавство.

І так виходить, що інвестори не можуть повноцінно проводити роботи на своїх площах, адже підписаними угодами передбачено схвалення цілого ряду документів, які мають бути врегульовані чи розроблені безпосередньо до початку робіт саме з боку держави.

Щодо УГВ, то вони дійсно заявили, що планують отримати перший газ на одній із ділянок, а саме Іванівській, за рахунок відновлення старих законсервованих свердловин.

Але, повторюся, для повноцінної роботи на всіх площах і для буріння нових свердловин потрібно якнайскоріше врегулювати законодавство.

— Що треба зробити, щоб в Верховній Раді та Кабміні більше не намагалися робити спроб переглянути пільгові ставки ренти, поміняти державний уповноважений орган чи склад Міжвідомчої комісії, що негативно впливає на інвестиційну привабливість УРП?

— Питання ренти і УРП треба розділити на два, бо це різні історії.

Давайте розпочнемо з того, що стосується угод про розподіл продукції. Після офіційного оголошення переможців конкурсів, більше року відбувалися перемовини між державою та інвесторами щодо узгодження текстів угод про розподіл продукції. За цей час відбулося багато різних подій, які мали вплив на переговори: розділення міністерства на два, пандемія і неможливість проводити засідання Міжвідомчої комісії, потім – зміни у складі цієї комісії. Все це гальмувало процес підписання угод і Асоціація неодноразово закликала владу активізувати роботу.

На щастя, минулого року була сформована професійна команда Міжвідомчої комісії, яка активно працювала, добре себе зарекомендувала і як результат – маємо підписані 8 угод. Ще по трьох інших угодах тривають перемовини і їх підписання очікується в листопаді.

Зважаючи на позитивне підписання і те, що робота Міжвідомчої комісії триває і буде тривати, адже комісія також контролюватиме виконання УРП, досить дивно було почути про ініціативи щодо зміни складу Міжвідомчої комісії.

Ще дивнішим є те, що були пропозиції щодо зміни державного уповноваженого органу (Державна служба геології та надр України визначена державним уповноваженим органом, який слідкуватиме за виконанням УРП – ред.). Але скажіть, будь ласка, хто, як не Держгеонадра, яка реалізовує державну політику у сфері раціонального використання надр, має бути відповідальною та контролювати виконання угод? І хто краще них знається на питаннях, пов’язаних із надрокористуванням?

Хто стоїть за такими дивними та нелогічними ініціативами і чому в уряді захотіли проводити зміни – питання залишається відкритим. Але те, що будь-які зміни будуть не на користь державі – це точно. Адже підписані УРП передбачають відсутність змін до законодавства і навіть можуть стати причиною для їх розірвання.

Крім того, зміни посеред переговорного процесу щодо трьох угод, про які я говорив вище, призведуть до зупинки роботи Міжвідомчої комісії і існує велика ймовірність, що ці угоди можуть будуть «зірвані» і не підписані у відведений термін. А це вже матиме катастрофічні наслідки для газовидобувної індустрії на міжнародній арені, адже переможцями цих УРП є іноземні інвестори із Центральної Європи та Великої Британії.

— А як щодо перегляду пільгової ренти для нових свердловин?

— Такі ініціативи час від часу виникають у Верховній Раді, але я не розумію, навіщо ламати те, що добре працює і приносить результат.

За час дії стимулюючого оподаткування для буріння нових газових свердловин, тобто з 2018 року, було закладено понад 300 нових свердловин. За підрахунками Асоціації, за чотири роки, включно із 2021-м, вони видобули для країни 2,4 млрд. кубометрів газу. Якби його не було, то нам би довелося його імпортувати і на закупівлю газу ми би витратили сотні мільйонів доларів.

Я переконаний, що стимули для нових інвестицій мають бути збережені щонайменше до 2030 року і повинні поширюватися на буріння й нафтових свердловин, а також на ліквідовані та законсервовані, яких в Україні майже три з половиною тисячі. Так само потрібно запровадити стимули для розробки важковидобувних та нетрадиційних покладів вуглеводнів, адже за звичайних умов розробляти їх комерційно невигідно.

Зазначу, що впровадження усіх цих стимулів передбачено Національною економічною стратегією до 2030 року, яка ухвалена Кабінетом Міністрів України та яка передбачає забезпечення 100% потреб України у природному газі за рахунок власного видобутку.

— Повернімося до УРП. Компанії-переможці зараз ведуть геологічні та ландшафтні дослідження ділянок і вже зараз виникають непорозуміння із місцевою владою та іншими державними органами. Чи не вийде так, що місцеві обласні та сільські ради заблокують інвесторам розробку та експлуатацію надр? Що робити, аби запобігти цьому?

— Стати енергетично незалежними від імпортного газу – це завдання не лише влади чи компаній, а й кожного українця. І кожен з нас може зробити свій внесок у досягнення цієї мети.

Завдання влади – стимулювати інвестиції у сектор, забезпечувати стабільність і прогнозованість, підтримувати індустрію. Компанії, відповідаючи на державну підтримку, будуть збільшувати видобуток, розроблятимуть нові площі та відкриватимуть родовища. І це буде робитися, в тому числі, завдяки освоєнню нових ділянок УРП. А місцеві громади, на територіях яких ведеться чи планується видобування, також мають бути зацікавлені у збільшенні газовидобутку, адже для них – це створення нових робочих місць та відрахування частини ренти. Кошти від ренти йдуть на важливі соціальні проєкти, які покращують життя місцевого населення та розвивають регіони.

І тому надзвичайно важливою є конструктивна співпраця територіальних громад із газовидобувниками. Шкода, що в нашій країні довкола видобутку газу досі є дуже багато різних міфів, якими часто маніпулюють, особливо в період виборів.

— Вас не турбує, що 4 із 8 ділянок отримала державна компанія? Чи не є це певним конфліктом інтересів, адже держава тому і розпочала процес передачі ділянок за УРП, щоб зменшити свої ризики на освоєння родовищ. А тут виходить, ці ризики нестиме компанія, за яку держава несе відповідальність.

— Зараз в Україні немає жодних преференцій для державних компаній. Правила гри для всіх однакові на ринку. Укргазвидобування так само як і інші приватні видобувними брала участь у конкурсах УРП. У компанії так само, як і в інших підприємств є зобов’язання щодо програми робіт, інвестицій і буріння свердловин.

— Серед переможців є іноземні компанії, але не має великих транснаціональних корпорацій, які не сильно цікавились подібними конкурсами. Чому на вашу думку, державі не вдалося привабити їх, адже вони б привезли сюди найновітніші технології видобутку і розвідки, і стали б індикатором привабливості цього сектору.

— Серед учасників конкурсів УРП була відома канадська компанія Vermilion Energy. Вона подавалася у партнерстві з УГВ. Але через суттєве зниження цін на вуглеводні та пандемію коронавірусу відмовилася від участі в УРП. Варто зазначити, що Vermilion скоротила свої проекти не лише в Україні, а й по всьому світу.

Крім того, Україна залучила двох міжнародних інвесторів із Великої Британії та Центральної Європи у розробку українських надр, і зараз триває переговорний процес щодо узгодження проєктів угод.

Звичайно, потужні міжнародні гравців, які є лідерами з видобутку в світі, в першу чергу, будуть дивитися, а що ж відбувається із угодами УРП в Україні, як вони працюють, як держава включається в процес. І на мою думку, важливо показати по цих проектах історію успіху. Це стане хорошим сигналом для міжнародних гравців і сприятиме їхньому залученню на український ринок.

— Шельф Чорного моря вважається одним із перспективних об’єктів для видобутку з боку міжнародних компаній, які мають великий досвід із розвідки на морі. Але Кабмін без конкурсу передав ділянку «Дельфін» Укргазвидобуванню. На вашу думку, чи є перспективи по укладанню УРП у морській економічній зоні України?

— Рішення уряду про передачу прав на розробку шельфу Чорного моря найбільшому державному підприємству Групі Нафтогаз було компромісним з огляду на ситуацію в секторі, яка спостерігалася минулого року як в Україні, так і у світі.

Розробка шельфу – це дуже ризиковані та надзвичайно дорого вартісні проєкти. В той же час Чорноморський шельф є багатим на поклади газу. І приклад Туреччини це підтверджує. Минулого року країна відкрила у Чорному морі родовище із запасами понад 400 млрд. кубометрів газу. Зараз турки бурять у морі розвідувальні свердловини, початок видобутку планують на 2023 рік.

На українському шельфі Нафтогаз вже розпочав вивчення рельєфу дна, дослідження проводить норвезька компанія Petroleum Geo-Services. Найближчими місяцями планується перейти безпосередньо до геологічних досліджень.

«Морські» спецдозволи в майбутньому можуть бути переведені в УРП. І вже на умовах угод про розподіл продукції Нафтогаз зможе залучати іноземних партнерів, які володіють відповідним досвідом і технологіями роботи на шельфі.

— Які ваші прогнози щодо видобутку газу за допомогою УРП? Згідно із енергетичною стратегією Кабміну, Україна до 2030 року має повністю забезпечити себе газом власного виробництва. Чи вдасться за допомогою цих угод суттєво наростити видобуток газу аж до повного забезпечення власних потреб, як це вдалося приміром, в Єгипту?

— Надані ділянки УРП є нерозвіданими. До початку видобутку газу із площ, компаніям доведеться провести дуже багато різної роботи, на яку знадобиться не один рік.

Спочатку збирається вся геологічна інформація, яка інтерпретується, далі потрібно провести 3Dсейсміку, щоб зрозуміти, де бурити і на яких глибинах залягають поклади. До слова, протягом року є 2-3 проміжки часу в кілька місяців, коли можна проводити сейсміку. Зібрали її, перевели у цифровий вигляд і починається аналіз даних. На це щонайменше йде 8 місяців. Далі – компанія проводить оцінку впливу на довкілля – обов’язкова процедура, яка за законом займає півроку. І лише після всіх цих пройдених етапів інвестор може приступити до буріння свердловини, на яке також йде щонайменше півроку.

Звичайно, ми очікуємо що завдяки нафтогазовим ділянкам УРП Україні вдасться наростити обсяги видобування природного газу. Але лише після результатів геологорозвідки можна буде прогнозувати об’єми видобутку і коли саме зможемо отримати перші куби газу.

— На завершення розкажіть про ситуацію в галузі. З якими проблемами стикаються газовидобувники?

— Минулий рік був надзвичайно складним для нафтогазовидобувної індустрії. Пандемія Covid, рекордне падіння цін на вуглеводні і глобальна економічна криза стали справжнім шоком для компаній. Усі без виключення скоротили інвестиції в сектор і заморозили нові проєкти.

Україна, як і весь світ, стала заручником ситуації, і ми, на жаль, бачимо зниження показників видобутку не тільки в нашій державі, а й у всіх без виключення провідних видобувних країнах – США, Норвегії, Нідерландах, Румунії та Польщі.

Цьогорічні сприятливі ціни на природний газ у світі не можуть призвести до миттєвого нарощення газовидобутку. Нафтогазовидобувний бізнес є надзвичайно ризикованим та довготривалим у часі. Лише 30% від усіх пробурених свердловин є успішними.

Враховуючи особливості розробки нових нафтогазових покладів, а також бюрократичні норми перед початком буріння, перші комерційні припливи газу зможуть надійти не раніше, ніж через рік-півтора з моменту прийняття рішення про буріння нових свердловин.

Саме тому, надзвичайно важливою для галузі є державна підтримка, стимули для нових інвестицій та стабільність правил гри. За умови сприятливої цінової кон’юнктури ці речі є ключовими для успішного розвитку галузі та підвищення обсягів видобування газу.

Джерело: https://bit.ly/2W0j4EW

Аналітика
16/09/21

Презентація виконавчого директора Асоціації Артема Петренка під час виступу на VIII Міжнародном...

13/09/21

Асоціація газовидобувних компаній України представляє щомісячний моніторинг газового ринку ...

11/08/21

Асоціація газовидобувних компаній України представляє щомісячний моніторинг газового ринку.  ...

26/07/21

Аналітики дослідження зазначають, що збільшення попиту на природний газ в наступні 15-20 років буде ...

20/07/21

Асоціація газовидобувних компаній України пропонує вашій увазі Дайджест новин газовидобувної індустр...