17.01.2022

Видобуток природного газу з початку року – 830 444 тис. м3

Середньозважена ціна на природний газ (ресурс cічня) – 40 253 UAH/тис. м3 без ПДВ (100% передплати)

TTF – 85.35 EUR/MWh ($1035) (+0.1%)

THE – 86.41 EUR/MWh ($1048) (+0.5%)

CEGH – 88.78 EUR/MWh ($1077) (+2.3%)

PEG – 85.10 EUR/MWh ($1033) (-0.1%)

Артем Петренко: "У найближчі 20 років газ буде серед основних джерел енергії"

Інтерв'ю виконавчого директора Асоціації Артема Петренка для профільного видання "Енергобізнес"

Для інвестора ключовим є стабільність у галузі та незмінність правил гри. Навіть усні заяви про якесь ручне регулювання повністю вбивають інвестиційний клімат, упевнений виконавчий директор Асоціації газовидобувних компаній України Артем ПЕТРЕНКО.

— Як нинішні екстраординарні ціни на газ у світі впливають на газовидобуток?

— Ситуація з цінами справді дуже нестандартна. За останні два роки крива попиту та пропозиції на ринку газу дуже змінилася. Раніше було нормою, коли влітку споживання газу знижувалося і ціна падала, а взимку споживання зростало і ціна зростала. Цього року через низку чинників — зменшення видобутку в Європі, відхід американського та катарського газу до Азії, обмеження постачання та спекуляцій з боку РФ — вартість газу значно зросла.

Для газовидобутку хороші ціни — це плюс, оскільки у галузь ідуть інвестиції. Ми зараз бачимо, що газовидобувні компанії, насамперед приватні, починають більше інвестувати у видобуток — у буріння нових свердловин та розробку проєктів.

Але дуже вже високі ціни — це теж кризова ситуація, яка може негативно вплинути на споживача. Газодобувні компанії не зацікавлені у тому, щоб промислові споживачі обмежували своє споживання. Баланс інтересів дуже важливий.

— Як поводиться український інвестор, коли ціни "скачуть"?

— Аналізуючи роботу світового ринку та ключових міжнародних нафтогазовидобувних компаній, ми чітко бачимо, що українські тенденції інвестування дуже схожі на європейські та американські.

Є кореляція між цінами на газ та активними інвестиціями у буріння нових свердловин. Коли минулого року ціни знижувалися, компанії або припиняли бурити або сильно обмежували обсяги буріння. Так було і в Україні, і в Європі, і в США. До речі, у США деякі сервісні компанії масово скорочували персонал, хтось вимушено оголошував себе банкрутом. Ціна газу в $50 за тис. куб. м — це був шок для всіх. Адже за такої вартості інвестору зовсім невигідно займатися видобутком.

Коли у вересні минулого року ціна газу почала збільшуватися, компанії почали активізовувати свою діяльність. Але газовидобуток — це ризикований бізнес, і буріння свердловини — далеко не швидкий процес. Від моменту ухвалення інвестиційного рішення до моменту видобутку перших кубометрів газу проходить не менше року-півтора. Це у разі геологічного успіху, коли свердловина є продуктивною. А за статистикою лише кожна третя із пробурених свердловин в Україні дає газ у промислових обсягах. Ви можете витратити умовно $10 млн та отримати нуль.

Хоча ціни на газ і стимулюють інвестиції в сектор, не можна сказати, що всі почнуть видобувати газ. Адже півтора роки тому ціни були рекордно низькі, а це означає і низькі оборотні кошти у газовидобувних компаній. Жодна світова аналітична агенція не могла спрогнозувати ситуацію минулого року, не спрогнозувала ситуацію і цього року.

— І навряд чи можна спрогнозувати наступного року…

- Ніхто не береться прогнозувати. Адже може статися така ситуація, що запустять, наприклад, Північний потік-2 і ми побачимо серйозне зниження ціни. Повторюся, що класичний ринок змінився, і як він поведе себе в майбутньому, поки що незрозуміло.

Крім усіх політичних питань, не варто забувати, що Європа, хоч і скоротила у себе видобуток, але все ж таки дотримується "зеленого" курсу.

— А наскільки сильно Єврокомісія впливає?

- Сильно. ЄК не відмовляється від "зеленого" переходу. Різні країни говорять по-різному, але всі готові одноголосно різними способами та темпами переходити на зелену енергетику. Єврокомісія заявила, що вони продовжать "зелений" курс. І в цьому контексті газ є перехідним паливом, оскільки він екологічніший, ніж вугілля.

— А приватні компанії відмовляться від інвестицій у газовидобуток через "зелений" перехід?

- Ні. У найближчі 10–20 років газ буде одним із основних джерел енергії. Як я сказав вище, це перехідне паливо до чистої енергетики.

Ті країни, які мислять стратегічно і для яких газовидобуток є одним із ключових джерел наповнення бюджету, не припиняють добувати газ, наприклад, Норвегія, яка зараз працює на нарощування після деякого спаду через кризу та пандемію. Країна разом із ЄС підтримує "зелений" курс і його впроваджуватиме, але водночас вони не відмовляються від видобутку газу. По-перше, це питання енергетичної безпеки, а по-друге — економіки, адже його видобуток займає значну частину їхнього ВВП. Тому відмова від газу - це дуже далека перспектива.

— А як би зупинити падіння? І чому у нас падіння в "Укргазвидобуванні", а у приватних компаній, навпаки, зростання?

— За останні два роки загальні показники газовидобутку, на жаль, знижуються. Цьому сприяла низка факторів, та й Україна не єдина країна з негативними показниками. Падіння було і в інших найбільших добувних країнах Європи: Нідерландах, Великій Британії, Норвегії.

Щоб стабілізувати показники видобутку та перейти до його збільшення, потрібно вкладати великі гроші та бурити нові свердловини. Якщо цього не робити, видобуток падатиме на 10–15% на рік — це природне падіння. Зважаючи на те, що 2020 рік був дуже складним, відповідно компанії знизили свої інвестиції в буріння, і як результат — маємо ось такі загальні показники.

На жаль, видобуток в УГВ знижується. Зокрема, це відбувається через те, що їхні родовища виснажені. Керівництво заявляє, що вони планують більше бурити та розробляти нові ділянки, щоб зупинити падіння та повернутися до позитивного тренду.

Якщо говорити про приватні компанії, то вони показують хороші результати завдяки бурінню та успішним проєктам. За останні 10 років вони збільшили видобуток більш ніж удвічі. Цього року ми очікуємо, що незалежні газодобувники видобудуть 5 млрд куб. м газу. Це становитиме понад чверть усього українського видобутку, що стане рекордом. Ми бачимо їхній потенціал і до подальшого зростання.

- А чому? За рахунок чого одні зростають, а інші ні?

— «Укргазвидобування» має багато ліцензій, але більшість її родовищ дуже виснажені.

- Їй не дають ліцензій?

— Був період, понад 10 років тому, коли "Укргазвидобування" справді отримувала дуже мало спецдозволів. Зовсім недавно, у 2015–2018 рр., отримати нові ділянки їй не давала Полтавська облрада. Крім цього, щоб нарощувати видобуток на діючих родовищах, компанії потрібно бурити свердловини все глибше і глибше, на що потрібні просто колосальні інвестиції. У приватних компаній інший портфель ліцензій і в деяких випадках геологічно вони успішніші. Але знову ж таки, УГВ та приватні компанії — це різні історії.

Щоб видобуток розвивався, потрібно постійно інвестувати великі кошти. Звісно, питання геології є ключовим. Але без реінвестування та пошуку нових покладів успішних проєктів не буває.

- А держполітика? Скажімо, кілька років тому було прийнято податкові стимули для буріння нових свердловин. Це дало ефект?

- Однозначно. З 2018 року введено стимулююче оподаткування для нових свердловин: 12% (до 5 тис. м) та 6% (понад 5 тис. м). Це дозволило компаніям активізувати роботу з буріння. За чотири роки з цих нових свердловин буде видобуто понад 8 млрд. куб. м газу. Якби їх не було, то за цей же період обсяги видобутку були б сумарно меншими на 2.4 млрд куб. м. Цей обсяг газу Україні довелося б імпортувати з інших країн.

Стимулююче оподаткування показало позитивний ефект, його потрібно зберегти та продовжити. Приклад нарощування видобутку приватними компаніями добре це підтверджує. Ми завжди говоримо про те, що для розвитку такої ризикованої галузі як газовидобуток потрібні стимули від держави на нові інвестиції.

— Але держава в нас проводить різні маневри. З одного боку, ми бачимо стимулююче оподаткування. З іншого боку, були й дії, а зараз є ще заява Давида Арахамії, що регулюватимуть ціни для приватного видобутку. Як балансувати інтереси держави, бізнесу, суспільства?

— У 2015 році в Україні було ухвалено Закон "Про ринок природного газу", який передбачає вільне ціноутворення. Така практика існує у всьому цивілізованому світі. Щоб розвивати ринок, потрібно створювати прозорі правила гри, за якими всі працюватимуть.

Заяви про запровадження штучного регулювання - це катастрофічно пагубна ініціатива, яка повністю вбиває бажання інвестувати у видобуток. Це абсолютно неринкові механізми, запровадження яких може занапастити галузь. Зупинка інвестиційної діяльності приватних компаній призведе до того, що їх видобуток не зростатиме, як це спостерігається зараз, а падатиме на 10–15% на рік, що позначиться на загальному показнику. Ну і про залучення нових інвестицій у сектор, після таких заяв, не може бути й мови.

Що робить Європа, щоб упоратися з енергетичною кризою? Єврокомісія виступила із рекомендаціями: відстрочити оподаткування для промисловості, знизити ПДВ тощо. Наші європейські сусіди ці рекомендації імплементують у своїх країнах. Так намагаються зберегти оборотні кошти промислових підприємств, щоб вони могли створити продукцію, продати її і пізніше компенсувати податки.

— Це не наша історія...

— Але ж це ринкові механізми. А для соціально незахищених верств населення надається тимчасова бюджетна допомога – пільги, субсидії. Ринкові механізми працюють. Якщо ми вже створили ринок у країні, то треба так і працювати. Інакше жодні інвестори до нас не прийдуть.

Нафтогазовидобування — це надто ризикований бізнес, особливо в нашій країні. Асоціація виступила категорично проти ручного регулювання, і ми сподіваємось, що до нас прислухалися.

— А в європейському регіоні хтось має негативний досвід, який міг би бути для нас уроком?

— Понад 10 років тому у США почали активно видобувати сланцевий газ. Після цього американські компанії почали приглядати у Європі місця для аналогічної розробки. ExxonMobil прийшла до Румунії розробляти шельфовий блок Нептун у Чорному морі. Той же ExxonMobil та ще 7 інших міжнародних компаній зайшли до Польщі з масштабними інвестиційними планами добувати сланцевий газ. І вже в процесі роботи, коли починалося перше буріння, уряди цих країн в односторонньому порядку змінювали правила гри: переставали надавати земельні ділянки, збільшували податки, змінили підхід до ціноутворення. Так, у Румунії не хотіли випускати товар на зовнішні ринки, хотіли щоб газ залишався в країні. В результаті компанії просто пішли з цих країн. Буквально днями ExxonMobil продав свою частку у перспективному шельфовому проєкті. І це за нинішніх цін на газ.

Чому? Великі компанії, як правило, довго ухвалюють рішення заходити чи ні до тієї чи іншої країни. Це не швидкий процес. Але коли їм створюють штучні проблеми, зазвичай вони йдуть дуже швидко.

Для інвестора ключовим є стабільність у галузі та незмінність правил гри. Навіть усні заяви про якесь ручне регулювання повністю вбивають інвестиційний клімат.

— Якщо перейти від заяв до законодавчих ініціатив, які грають у плюс чи, навпаки, в мінус для галузі?

— Є низка законопроєктів, які планується розглянути цієї осені. Один із них — №4187. Цей законопроєкт передбачає реформу надрокористування: спрощення дозвільних процедур, прозорість правил, лібералізацію обігу спецдозволів. Документ проголосовано у першому читанні та готується до розгляду у другому.

Ще один важливий для галузі законопроект №4344. Він спрямований на покращення процедури укладання угод про розподіл продукції та нівелювання тих існуючих законодавчих прогалин, які є. Документ чекає на голосування у першому читанні.

З негативних моментів — іноді ми чуємо усні заяви про збільшення податків або регулювання цін. Але на папері жодних документів немає з цього приводу. Із законопроєктів, які Асоціація та галузь не підтримує, це законопроєкт №5390. Він містить низку негативних норм, зокрема механізм про укладання УРП зробити більш закритим, що може призвести до потенційних зловживань.

— А УРП — це вигідна угода для приватних компаній чи їм краще з аукціонами працювати?

— УРП та аукціони мають свої відмінності. На аукціони виставляються площі до 500 кв. км. Переможцем торгів стає той, хто запропонує найбільшу суму за ділянку. Купуючи спецдозвіл, інвестора має низку  зобов'язань, які він має виконати. Якщо все відбувається успішно — він видобуває газ, платить ренту і вся продукція належить йому.

Угода про розподіл продукції — це складніший механізм отримання спецдозволів. На конкурси УРП виставляються масштабні нерозвідані ділянки площею кілька тисяч кілометрів. Розробка таких блоків передбачає значні інвестиції. Відбір переможців складніший, ніж на аукціоні. Якщо там перемагає той, хто запропонував найвищу ціну, то на конкурсах УРП оцінюється ціла низка факторів: програма робіт, інвестиції, відсоток продукції, яку інвестор передаватиме державі. Угоди укладаються строком на 50 років і вони захищені від змін податків. В умовах політичної нестабільності проєкти УРП виявили високий інтерес серед великих гравців. Ми сподіваємося, що підписані минулого і цього року десять угод стануть новою сторінкою для України та дозволять збільшити видобуток. На жаль, раніше ми не мали успішних кейсів УРП.

— У нас часто кажуть, що є елементи корупції…

— Я сказав би, що успішних кейсів немає через нестабільність, а також зміни політичної ситуації. У випадку з міжнародними компаніями Chevron і Shell, вони пішли в 2014-2015 рр., зокрема, через війну на сході України. Плюс сильно впали ціни.

— А податкові ініціативи?

— На проєкти УРП зміни податкового законодавства не поширюються. Але загалом у 2014 році податки для галузі підняли вдвічі. У скарбниці не було грошей і її вирішили наповнити за рахунок газодобувних компаній. Свердловину, яка видобуває газ, легко обкласти податком. Розплатилися за це падінням видобутку. Ми завжди говорили, що запровадження додаткових податків або їх збільшення негативно відбивається на індустрії та показниках видобутку.

Є ще одне лихо, з яким стикаються газовидобувники. Часто їм блокує роботу місцеве населення, серед якого є так звані "екологічні активісти", які розпускають різні міфи про видобуток.

- А це проблема?

- Так. Для врегулювання цієї ситуації з ініціативи самих компаній було введено децентралізацію ренти, яка передбачає, що 5% ренти від видобутку газу залишаються в регіонах виробництва. Гроші йдуть до бюджетів області та ОТГ.

Ця реформа показала хороші результати — місцеве населення відчуло реальну вигоду від того, що біля їхнього населеного пункту видобувають газ. За гроші від ренти будуються соціальні об'єкти, дитячі садки, школи, дороги. Це мотивує громади активніше працювати з газовидобувними компаніями. Однак все одно час від часу в тих чи інших регіонах виникають персонажі, які борються, як на мене, не за екологічні цінності, а за комерційні. Вони провокують місцеве населення, намагаються ставити компаніям палиці у колеса.

- Що потрібно зробити для збільшення видобутку?

— Перший крок: продовження стимулюючого оподаткування для нових свердловин до 2030 року. Плюс поширення такої норми для всіх нових інвестицій. Держава має не словом, а ділом підтвердити, що збільшення видобутку газу — наша стратегічна мета.

Друге: продовження дерегуляції, спрощення дозвільних процедур, прозорість правил у секторі.

Третій: стабільність фіскальної політики, відсутність додаткових податків чи регулюваннь. Короткострокові емоційні неринкові механізми "вбивають" галузь і аж ніяк не мотивують інвесторів працювати. Держава та бізнес мають бути партнерами, слухати та прислухатися один до одного.

Якщо країна не розвиватиме власне газовидобування, ми будемо змушені імпортувати газ з-за кордону, витрачаючи на це мільярди з бюджету. І, звісно, не варто забувати про енергетичну безпеку. Збільшення видобутку зміцнить її та захистить країну від різних енергетичних коливань.

Олександр Куриленко

Джерело: https://bit.ly/3o6iu47

Аналітика
14/01/22

Асоціація газовидобувних компаній України пропонує вашій увазі щомісячний моніторинг газового ринку ...

09/12/21

Асоціація газовидобувних компаній України представляє щомісячний моніторинг газового ринку ...

26/11/21

Презентація виконавчого директора Асоціації Артема Петренка під час виступу на SPE Eastern Europe Su...

10/11/21

Асоціація газовидобувних компаній України представляє щомісячний моніторинг газового ринку ...

27/10/21

Презентація виконавчого директора Асоціації Артема Петренка під час 7-го Українського Газового Форум...