06.12.2021

Видобуток природного газу з початку року – 18 297 232 тис. м3

Середньозважена ціна на природний газ (ресурс грудня) – 30 209 UAH/тис. м3 без ПДВ (по всіх умовах оплати)

TTF – 89.96 EUR/MWh ($1076) (+0.7%)

THE – 90.64 EUR/MWh ($1084) (+0.6%)

CEGH – 91.26 EUR/MWh ($1091) (+1.8%)

PEG – 89.87 EUR/MWh ($1075) (+0.6%)

Артем Петренко: «Цьогорічні ціни на газ стимулюють інвестиції у видобуток»

Енергетична криза знов нагадала про нашу залежність від викопних видів палива, а саме від природного газу. І хоча, судячи з новин з Глазго, де відбувається кліматичний саміт COP-26, «зелений» курс залишається незмінним, протягом наступних 10-20 років газ використовуватимуть як перехідний вид палива.

Про те, як ціни на газ впливають на його видобуток, як формуються ціни для промисловості та скільки газу цього року видобудуть приватні компанії, кореспонденту GMK Center розповів виконавчий директор Асоціації газовидобувних компаній України Артем Петренко.

Які, на вашу думку, причини виникнення нинішньої енергетичної кризи?

– Доволі складно виділити одну причину як головну. Мабуть, варто нагадати, що з 2019 року ціни на газ почали знижуватися, а в 2020 році через теплу зиму та COVID, який спричинив падіння виробництва, ціни стали рекордно низькими. Через це світові нафтогазовидобувні компанії дуже сильно скоротили інвестиції, що негативно вплинуло на показники газовидобування. Наприклад, у Європі. Нідерланди та Велика Британія – провідні країни, що видобувають газ і є найбільшими постачальниками в ЄС – почали знижувати обсяги видобутку. Більше того, в Нідерландах узагалі планують зупинити видобуток на одному з найбільших родовищ – Ґронінґен – в 2022-2023 роках.

З одного боку ми бачимо, що видобуток газу в Європі зменшується, а з іншого – його споживання зростає через впровадження «зеленого» курсу. Він спрямований на зниження показників викидів СО2 в атмосферу, що передбачає суттєву трансформацію економіки та перехід протягом 30 років на чисті види енергії, які взагалі не створюють шкідливі викиди.

Окрім того, починаючи з вересня минулого року у величезній китайській економіці почалася активізація діяльності. Через зменшення використання вугілля підприємства почали заміщувати його природним газом. Відповідно, попит на цей ресурс значно зріс. Китай також почав перекуповувати з націнкою обсяги зрідженого газу, який мав би надходити до Європи зі США, створюючи тим самим дефіцит на ринку. Тому зараз ми бачимо, що ціни в Європейському Союзі та у світі загалом б’ють рекорди. Звісно, це один з факторів.

Другою причиною є ситуація, пов’язана з Північним потоком – 2. Газпром не збільшує обсяги постачання газу до Європи, що також дуже негативно впливає на ціну та створює там дефіцит.

Мікс вищевказаних подій підкріплюється постійними спекуляціями на ринку. Так, ціна за день може впасти більш ніж на 40% або, наприклад, збільшитися на $500-700, що ми вже бачили кілька разів.

Класична модель ринку, коли газ влітку є дешевим, а взимку, через збільшення попиту він дорожчає, наразі не працює. Однак, сподіваюся, що коли закінчиться опалювальний сезон, ціни стабілізуються.

Як ви вважаєте, спрямованість на декарбонізацію збережеться? Чи ця енергетична криза здатна підштовхнути світ до того, щоб повернутися до викопного палива?

– Ні, розвороту назад уже не буде. Європейський Союз жодного слова не каже про скасування «зеленого» курсу. Навпаки, йдеться про необхідність активізувати роботу в цьому напрямі, щоб менше залежати від викопних видів палива.

Як усе це вплине на Україну?

– Україна є імпортозалежною державою. І незважаючи на те, що ми маємо чималі запаси природного газу, третину власного споживання ми змушені завозити з-за кордону. Відповідно, це впливає на нашу економіку, тому що ми імпортуємо газ за ринковими цінами, які наразі є доволі високими.

Чи почне Україна через такі високі ціни більше видобувати?

– Коли в 2019-2020 роках ціни на природний газ почали стрімко знижуватися, українські видобувні компанії, як і міжнародні, почали скорочувати інвестиції в сектор. Важливо зазначити, що тоді провідні видобувні країни світу стимулювали та підтримували нафтогазовидобуток. Наприклад, Сполучені Штати, Норвегія та Канада надавали різні пільги чи відтерміновували оподаткування, щоб компанії мали можливість і далі інвестувати. На жаль, українська газовидобувна галузь була з кризою сам на сам. Жодної державної підтримки, жодних податкових стимулів впроваджено не було. Асоціація неодноразово наголошувала, що за відсутності державної підтримки та в умовах кризової ситуації видобуток буде знижуватися, що ми й бачимо сьогодні. Як за результатами минулого року, так і за підсумками цього року ми прогнозуємо зниження показників видобутку в Україні.

Тобто, незважаючи на високі ціни, ви не прогнозуєте збільшення видобутку?

– Ціни на газ стимулюють інвестиції у видобуток. Ми бачимо, що компанії почали вкладати більше коштів у сектор, бурять нові свердловини. Але миттєвого результату, тобто швидкого нарощення газовидобутку, не буває. Це особливість нафтогазовидобувного бізнесу: якщо сьогодні ви приймаєте рішення про буріння свердловини, то перші комерційні припливи газу компанія зможе отримати лише через рік-півтора. І це за умови, що пробурена свердловина буде успішною. А, за статистикою, продуктивною буває лише кожна третя.

Хочу відзначити позитивну тенденцію, яку демонструють приватні газовидобувники у збільшенні видобутку. За останні три роки зростання становило понад 20%, а за десять років вони наростили видобування більш ніж у 2 рази. Цього року ми очікуємо, що незалежні компанії видобудуть 5 млрд куб. м газу, що стане абсолютним рекордом і становитиме понад чверть всього обсягу видобування в країні.

Це дуже добре. А як ситуація з цінами на газ для промисловості?

– Завдяки реформам останніх років ціни на природний газ для промисловості – для комерційних споживачів – формуються за ринковими механізмами. Тобто є вільне волевиявлення між постачальниками та споживачами. Водночас ці ціни дійсно корелюються з цінами на європейських газових хабах.

Минулого року промисловість мала можливість купувати природний газ за рекордно низькими цінами. Як наслідок, у 2020 році вона спожила на 1 млрд куб. м газу більше, ніж роком раніше. Зараз, коли ціни високі, промислові підприємства намагаються скоротити споживання за допомогою енергоефективних заходів, модернізації або переходу на інші види палива. Наприклад, тверде паливо або електроенергію та енергію з ВДЕ там, де це є можливим.

Які приблизно зараз ціни для промисловості?

– Наразі, в Україні немає єдиного цінового індикативу. Вартість корелюються з імпортним паритетом. У вересні ціна газу становила 17-19 тис. грн за 1000 куб. м, у жовтні – 22-27 тис. грн за 1000 куб. м.

Як, на вашу думку, розвиватиметься ситуація? Ціни й далі зростатимуть чи якимось чином упадуть?

– Скажу відверто: сьогодні дуже складно робити прогнози. Кілька місяців тому ніхто не міг уявити, що в Європі спотові ціни сягатимуть майже $2000 за 1000 куб. м. Також ніхто не прогнозував, що торік у травні вартість природного газу впаде до $50. Ситуація є екстраординарною, і навіть профільні світові агентства не можуть впевнено сказати, якою буде вартість газу в наступні періоди.

Тобто зараз вся наша українська промисловість залежить від цих спотових цін на газ?

– Наша країна є імпортозалежною, відповідно, ціни на газ для промисловості пов’язані з вартістю імпортного газу, який розмитнюється при ввезенні на територію України.

Спотові ціни не завжди відображають ту вартість, за якою природний газ закуповують промислові споживачі, як в Україні, так і в країнах Європи. Велика кількість підприємств мають укладені контракти зі своїми постачальниками природного газу.

В Україні вільне ціноутворення, тому компанії можуть обирати різні можливі механізми ціноутворення зі своїми постачальниками. Крім того, підприємства, звісно, мають можливість змінювати постачальників природного газу, якщо знаходять більш економічно вигідні пропозиції.

Зараз ціни на газ у нас вищі, ніж у Європі?

– Вартість природного газу на території України корелюється з тими цінами, які є в Європі. Проте зазвичай, якщо йдеться про стабільні поставки й великі обсяги, то ціни є трохи нижчими, ніж ті, що зафіксовані на спотовому ринку Європейського Союзу.

Нещодавно ваша Асоціація виступала проти штучного регулювання цін на видобутий газ, я пам’ятаю цей прес-реліз. Про що саме йдеться?

– Запровадження штучного регулювання ціни на природний газ – це абсолютно не ринковий механізм, тому Асоціація виступає категорично проти такої ініціативи. У першу чергу це вдарить по незалежних видобувниках та інвестиційній привабливості нафтогазовидобувної галузі. Компанії будуть змушені зупиняти інвестиції в розвідку та буріння нових свердловин. Відповідно, видобуток буде знижуватися, адже якщо не бурити свердловини та не вкладати кошти в сектор, обсяги газовидобутку щорічно зменшуватимуться на 10%. Це призведе до зменшення надходжень до державного та місцевого бюджетів, скорочення робочих місць і збільшення залежності від імпортного газу.

Європейські країни, які стикнулися з високими цінами на газ, не запроваджують жодних додаткових обмежень. Вони, навпаки, стимулюють компанії видобувати більше, допомагають споживачам, як побутовим, так і підприємствам, пройти цей складний етап. Уряди знижують або відтерміновують сплату податків, наприклад, ПДВ. Для населення, яке не має можливості сплатити повну вартість газу, запроваджують субсидії та дотації.

Як показує світовий досвід, якщо держава в односторонньому порядку запроваджує неринкові механізми, то інвестори просто йдуть з країни й не повертаються. Наші сусіди – Польща та Румунія – стикнулися з такою ситуацію. Понад 10 років тому вони залучили великі міжнародні компанії до видобутку сланцевого газу й розроблення морського шельфу. Але вже в процесі роботи уряди почали запроваджувати всілякі регуляторні обмеження та змінювали правила гри. Це призвело до того, що компанії зупинили проєкти в тих країнах і пішли з них. Ми вважаємо, що Україна не повинна повторювати такий негативний досвід. Особливо, якщо ми хочемо збільшувати газовидобуток та забезпечити власну енергетичну безпеку нашої держави.

Я згодна з тим, що штучне регулювання цін – це дуже-дуже погано, але так і не зрозуміла, хто й яким чином намагається регулювати ціни?

– Це були лише усні заяви. Поки що ми не бачили жодних законодавчих або регуляторних ініціатив. Сподіваємося, що до цього не дійде, якщо Україна справді хоче стати енергетично незалежною країною.

Чи, на ваш погляд, можна вирішити проблеми забезпечення газом української промисловості за прийнятними цінами?

– Насамперед Україні слід збільшувати видобуток природного газу, щоб не бути настільки пов’язаною з усіма ціновими коливаннями. Ми маємо достатній ресурсний потенціал, щоб більше видобувати. Якщо ми зможемо покривати споживання газом власного видобутку, звісно, наша промисловість та населення будуть більш захищеними.

Ще один шлях допомоги промисловості – ініціювання ринкових механізмів, наприклад відтермінування сплати якихось податків. Це дасть підприємствам змогу продовжувати діяльність та зберегти робочі місця, щоб пройти цей складний період.

А як, на ваш погляд, можна збільшити видобування газу в Україні? Що зараз стримує видобуток і що можна зробити, щоб він розвивався?

– Сектору потрібна державна підтримка. Йдеться передусім про сприятливу податкову політику, стабільність та незмінність правил гри. Будь-які емоційні та необдумані державні рішення, запровадження обмежень чи регулювань шкодить галузі й жодним чином не мотивує компанії продовжувати інвестиційну діяльність. Крім того, надзвичайно важливим є залучення інвесторів у сектор – як вітчизняних, так і міжнародних. А залучити нових гравців на ринок – це показати історії успіху в масштабних нафтогазовидобувних проєктах, у першу чергу в угодах про розподіл продукції.

Зараз РНБО активно зайнялася питанням видобутку та ліцензій. Як це вплине на газовидобувну галузь?

– Асоціація завжди підтримує ефективне використання надр, адже це шлях до нарощення газовидобутку в країні та зміцнення енергетичної безпеки. У досягненні цього стратегічного завдання держава та бізнес мають бути партнерами. Я впевнений, що спільна та конструктивна робота забезпечить добрий результат, а от одноосібні та емоційні рішення не принесуть жодної користі галузі та економіці України.

Чи розглядають українські підприємства в своїх планах щодо декарбонізації газ як відносно чисте джерело енергії?

– На шляху декарбонізації природний газ є перехідним та більш чистим за інші види викопного палива. Саме цей ресурс залишатиметься основою для балансування енергетичного сектору на шляху до нульового рівня викидів. А це щонайменше ще кілька десятків років.

Газовидобувні компанії, розуміючи це, розглядають плани з інвестування в такі «зелені» проєкти, однак невизначеність держави щодо механізмів утилізації СО2 робить інвестування в такі проєкти ризикованими. А з огляду на економіку та технологічні процеси такі проєкти потребують більш детального вивчення і, без сумніву, державної участі.

Анна Кібовська

Джерело: https://bit.ly/3EMRyff

Аналітика
26/11/21

Презентація виконавчого директора Асоціації Артема Петренка під час виступу на SPE Eastern Europe Su...

10/11/21

Асоціація газовидобувних компаній України представляє щомісячний моніторинг газового ринку ...

27/10/21

Презентація виконавчого директора Асоціації Артема Петренка під час 7-го Українського Газового Форум...

13/10/21

Асоціація газовидобувних компаній України пропонує вашій увазі Дайджест новин газовидобувної індустр...

12/10/21

Ukraine Oil & Gas Industry Guide 2021 – унікальний аналітичний путівник для міжнародних інвестор...